Білий сніг – Володимир Губаренко

Білий сніг, білий сніг
Стеле ковдрою поріг.
Мов хмаринки – золоті сніжинки…
І дитячий сонцеясний сміх.

У березні – Іван Калениченко

Закрила березневий світ зима,
Довкружжя ніби молоком облите.
Земля сумним пуховиком покрита,
В господаря до неї рук нема.

А сніг іде… – Іван Калениченко

А сніг іде,
               летить у душу…
І як тут бути,
               що робить?
Я розтопити
               сніг цей мушу,
Щоб не схолонути,
               любить.

Затужавіла синь на морозі… – Іван Калениченко

Затужавіла синь на морозі,
Заморгали зірки звіддаля –
Аж злітає відлуння в тривозі,
І натомлено диха земля.

Біла музика – Іван Калениченко

Ой заграли білі коні –
Біло скрізь.
Сніговій на перегоні
Б’є до сліз.

Скаламутились дні… – Іван Калениченко

Скаламутились дні,
Враз дощами запнулося небо,
Заховалося сонце
У мокрий, із хмари, мішок.

Не проб’ється тепло,
І дерева зігнулись на вітрі.
Хижо осінь підкралась
У літо і в серце моє.

В зимову пору – Володимир Губаренко

Снігом поля застилає,
Ходить мороз недарма,
Ковдрою річку вкриває
Вже чародійка-зима.

Нарешті випав перший сніг… – Клавдія Теряник

Нарешті випав перший сніг,
І сумувати вже несила,
Душа виходить, сніг просила.
Щоб впав на осені поріг.

Осінь – Валентина Францевич

Хмари дикими стали,
легко мчать над степами,
пухким снігом, дощами
землю сіють святу.

Дума про подвиг – Іван Жук

Пам’яті кременчужанина Кості Ємельяненка.

Сповідь

Це було чи виділось мені,
Чи вітри гінкі нагомоніли?
Матінка сиділа при вікні,
І слова, як листя, шелестіли:
– Де, синочку рідний, де ж ти? Де?
– Я далеко, мамо, в сорок третім.
Наді мною досі сніг мете.
Наді мною – снігові замети…

Сніг – Олег Головко

Білизна яка, о боже!
В очі б’є, як пожежа велика.
Вербеня, а чого ти босе? –
На, як хочеш, мої черевики.