Хліб – Іван Калениченко

Великодушно піч зітхає,
Стають в рядочки буханці.
І пахне теплий хліб над краєм,
Всміхнулась булочка в руці…

А в пам’ять стукає минуле –
І б’є той спогад, як набат:
Від вибухів наш край зіщуливсь,
Пішли на фронт мій батько, брат.

Під танками земля вгиналась,
Міста і села у вогні…
І нам тоді не посміхались
Дитинства радощі земні.

Бабуся сухарі сушила,
Оті – насущні, аж терпкі.
Хліб не кришити все учила,
Бо крихти ті були важкі…

Літа минулі, спадкоємні
На батьків збилися поріг…
Мені і досі ті воєнні
Деруть у горлі сухарі…

Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.