Труна. Ви в ній у вічнім сні.
Усміх на устах немов не згас.
Це все нагадує мені:
Завжди розсудливу таку
Касперську Таню. Й безнадійно
Відчула втрату я гірку.
Мені Ви перша показали
Цей незнайомий, дивний мир,
Завжди в біді Ви розважали
І говорили: «В краще вір!»
Ви говорили: «Все проходить,
Нічого вічного нема,
Біді не дати верховодить,
Нехай мотається сама».
Тепер стою я над труною,
Ні слів, ні усміху від Вас.
Я буду згадувать з журбою
Наше знайомство, дружби час.
1992
Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар