Від зла війни залікувавши рани,
Піднявсь з руїн, щоб зорями добра
Розквітнуть знов над злигоднів горами.
Тряп’яні ляльки, квіти паперові,
Хатки із сірникових коробок –
Це все дитинства спомин кольоровий.
Ми не дивились телепередач,
Не слухали касет магнітофонних,
Зате в книжках, мов золотошукач,
Знаходив кожен втіхи ціль духовну.
Не сяяв нам реклам ясний неон,
Нічні кафе димами не звабляли.
Ми танцювали під акордеон
Й мов свят чекали весен з журавлями.
Ніколи в наші душі молоді
Не зазирала темрява зневіри.
Розходились, мов хвилі на воді,
Сумних думок нашіптування сірі.
Вела нас юність в сонячні степи,
Де чисті роси від дощів озонних,
Де день майбутній шлях нам освятив
До творчого горіння і безсоння.
І ми ішли, долаючи круті
Відмітки часу на стежинках долі,
Щоб наші діти в радості й біді
Несли наш дух, йдучи по житнім полі.
Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с. (с. 15)
Немає коментарів:
Дописати коментар