Обпалюючи губи і долоні,
Горів у сяйві синього двозір’я,
А вранці утонув у трепетному лоні.
Уста – в уста, серця, немов одно.
І пив, і пив до болю, до знемоги.
А ранок стукав променем в вікно.
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Вип. 2. Полтава : Полтавський літератор, 1996. 192 с. (С. 119)
Немає коментарів:
Дописати коментар