Біля пам’ятника Невідомому солдату – Любов Пічугіна

Була війна. Війна була на світі.
І горе не розвіялось, мов дим.
На постаменті з сірого граніту –
Солдат двадцятирічний, молодий.

Чий син?

Чий брат?
Чия болюча втрата?
Ніхто не знає імені бійця.
Йдуть матері до юного солдата:
– А може, мій? – вистукують серця.
В букеті квітів
Заблукався спомин.
Пелюстки ніжні мокрі від роси…
Стоїть солдат.
Нікому не відомий.
Коханий чийсь.
Чийсь батько
І чийсь син.

Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 10)