Днів минулих і стерлись обличчя.
Над твоїм сумовитих «прости»
Журавлі вже чверть віку курличуть.
Тільки вже не весняна – осіння.
Тихо падають щирі слова
В теплий спогад твого колосіння.
Та німує ясна далина
Понад приспаним цвинтарним смутком.
Тільки вітру грайлива струна
Забриніла життям в незабудках.
Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с. (с. 18)
Немає коментарів:
Дописати коментар