Так стрімко, як уміє вітер.
Що це зі мною, поясни,
Сама не можу зрозуміти.
Мов сонце, палко і жагуче.
Лише до себе пригорни –
В тобі розтану неминуче.
Ти увірвався в мої сни
Як злива, що змиває сльози,
А дощ, що досі моросив,
Умити сліз моїх не в змозі.
Ти увірвався в мої сни,
Хоча й примарні, та солодкі…
Ми в них – розведені мости,
Що сходяться на мить коротку.
Опубліковано: Дмитриева Н. «Ко мне сегодня заходила грусть…» : Сборник любовной лирики. Кременчуг, 2011. 16 с. (С. 5)
Немає коментарів:
Дописати коментар