Спогад – Любов Пічугіна

Зринає в пам’яті цей спомин,
Запав до серця він мого.
І досі душу жаль заповнить,
Коли пригадую його.

Обиди й ревнощі відійдуть в небуття… – Микола Невмивака

Обиди й ревнощі відійдуть в небуття,
Й ми знову будем непорочні, як дитя.
Лиш сльози радості й печалі будуть вічно,
Бо, друзі, вічне на землі життя!

Зірка – Любов Пічугіна

З неба падає зірка – загадай бажання.

(З народного)

З неба
Упала зірка.
Мов сльоза на щоці
Скотилася.

Монолог матері – Любов Пічугіна

Варварі Трохимівні Синько присвячую.

Було у мене четверо синів.
Чотири соколи – чотири сини.
Давно по них вітри відголосили,
Давно відплакала та пам’ятна весна,
А я одна…

Дощ – Світлана Яненко

Дощ б’є у шибку, тихо шелестить,
Важкі краплини падають додолу.
А серце мовчки плаче і болить
Так довго-довго й тяжко, як ніколи.

Про кримську сіль – Сергій Росик

(Сльози полонянок)

Ой, то ж не гриміли
Та чорнії хмари –
Ой, то ж налетіли
Вороги-татари.
Козаків-молодців
Люто порубали,
А дівчат і хлопців
У полон забрали.