І літаки, як лебеді, летять.
Плането спрагла, завше ти в чеканні
І велетнів своїх, і майбуття!
В подій шалених зливах
Зі мною, як присяга на губах,
Щоденно ти, неспокоєм щаслива,
На чорнім небі зірко голуба!
З громами несподіванок в дорозі,
З жагою по незнаних берегах
І жінкою, що в смутку і тривозі
Услід сміливцям руки простяга!
Опубліковано: Головко О. Знов поїзди // Кременчуцька зоря. 1969. 13 груд. № 147 (10962). С. 4.
Немає коментарів:
Дописати коментар