Жінки в національних строях (Зіньків) – Герман Рубінштейн

Хвилююся, зачувши твої кроки… – Любов Пічугіна

Хвилююся, зачувши твої кроки,
Твій добрий погляд радісно ловлю.
Все журавлями відлетіли роки,
А я тебе, як в юності, люблю.

У хвилини відчаю – Любов Пічугіна

То в вісімнадцять у принца вірять.
І, не дай боже, простити невірність.
………
Кого чекаєш ти, жінко?
Звідки?
Чого шукаєш в принишклих вікнах?
Уже забула, як дням радіти.
– А де наш тато? – питають діти.

У віночок пам’яті матері – Любов Ольшевська

Звичайна жінка: невисока,
Проста, розважлива в словах,
Високочола, кароока –
В моїй уяві мов жива.

Не порівнюй мене ні з ким… – Клавдія Теряник

Не порівнюй мене ні з ким,
Забувай кожен день потрішку.
Схожа я на твою усмішку,
Коли погляд стає терпким.

Знов поїзди – Олег Головко

Знов поїзди мотив доріг чеканять
І літаки, як лебеді, летять.
Плането спрагла, завше ти в чеканні
І велетнів своїх, і майбуття!

Чоловікам – Любов Пічугіна

Якийсь мудрець назвав слабким нас полом.
Цікаво, що він на увазі мав?
Та нас віками не схилить додолу,
Терпіння й силу сам Господь нам дав.

Ода жінці – Олег Головко

Воістину небесна і земна.
Заквітчана і терном, і барвінком.
Свята і грішна.
Рідна.
Чарівна.
Повіки будь.
Повіки слався, жінко.