Прощавай. – Отак? – Все одно забув диньку прихопити. – Ділися цигарками. – Тримай. – Дивитися на те, як цигарка зотліває йде час йде дим повисає пасмами і минає теж. Лишаюця ліс й виноград: достигнув бо та й де ж пані Пінська. І зо такими руками – теж йду. Замітати джменею зі столу розсипані ріжні рештки, смажені й зелені – ніхто не озирнувсь – ні –