Другові юності – Любов Пічугіна

В село приїхала
я знову гостею.
Прямую тихо стежками косими.
Не хочуть ноги уже нести.
І раптом чую:
– Вас підвезти?

Шофер привітний, як день погожий.

І… як дві краплі, на тебе схожий:
Такий чубатий. І погляд впертий.
Цього хлопчину я бачу вперше.
Проте відразу його впізнала…
– Ви не тутешня? Я вас не знаю…
Хоча стривайте, я десь вас бачив.
Мабуть, на фото в альбомі батька.
А я всміхнулась. Аж щем на серці.
О як давно вже
було усе це…
І пригадалась дитяча читанка,
І наша юна красива вчителька.
Географічна пожовкла карта,
Наша з тобою остання парта.
Твоїх очей глибина прозора,
І наші перші щасливі зорі.
Тебе згадала, стрункого й сильного.
…Яка я вдячна твоєму синові!

Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 21)