Дума про подвиг – Іван Жук

Пам’яті кременчужанина Кості Ємельяненка.

Сповідь

Це було чи виділось мені,
Чи вітри гінкі нагомоніли?
Матінка сиділа при вікні,
І слова, як листя, шелестіли:
– Де, синочку рідний, де ж ти? Де?
– Я далеко, мамо, в сорок третім.
Наді мною досі сніг мете.
Наді мною – снігові замети…

Став він шостим – Іван Жук

Комсомольсько-молодіжна бригада Олега Тумачека

з Кременчуцького заводу шляхових машин

зарахувала Костю Ємельяненка до свого колективу.

Завод для них, немов земне тяжіння.
Тут все так звичне, мудре і просте.
Звідсіль бере початок свій коріння,
З якого Батьківщини міць росте.

Біля пам’ятника – Іван Жук

Кременчужанину Кості Ємельяненку

присвячується

Ударив залп. Ударив, наче грім.
Здригнулись з несподіванки знамена,
І віти нахилили ніжні клени,
Зустрівшись з небом поглядом журним.