Пряники – Іван Калениченко

Солодкі, їх і досі пам’ятаю –
Не часто мати пряники пекла.
Вони – в печі, а я стою, чекаю…
В ту пору мама вишнею цвіла…

Було, в хустині пройде серед вишень,
І не збагнеш – де вишня, де вона…
Та якось все так непомітно вийшло –
Згубилась в полі мамина весна…

За літом осінь теж не забарилась.
Холоне в серці спогадів печаль…
Сьогодні мама вишнею приснилась,
І сивий птах тривожно прокричав…

Коли обійме смуток вересневий
Крилом журливих спогадів моїх,
Збираю друзів у садок вишневий
І пригощаю пряниками їх…

Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.