Лечу в дитинство – Любов Ольшевська

Я у село далеке,
Що Бондарями зветься,
Лечу, немов лелека,
З тривогою у серці.

До батьківської хати,
До тихої могили,
Де в смутку гіркуватім
Калинонька схилилась.

Де стежка споришева
В садочку заростає,
Де гілочки грушеві
Вітрець крильми хитає.

Лечу в своє дитинство,
Що в травах босоноге
Згубило слід барвистий,
Лишивши сум-тривогу.

Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с.

> Любов Ольшевська