Михнівські вітряки – Іван Калениченко

Пам’яті А. В. Головка

Стоять, як вежі, вітряки крилаті,
За цариною трактор торохтить.
Тебе, мій краю, ладен обійняти
Хоч на коротку, на єдину мить.

Гуляє вітер спогадів над краєм,
Де кожен пагін променем наливсь.
Там Пилипка з дитинства кожен знає –
У пам’яті народній поселивсь.

Життя спішить, як норовисті коні,
Мелькають дні, мов крила вітряків.
Осів туман у Головка на скронях,
І встало поле колосом рядків…

Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.