Збуди громами небо і ліси,
А з милих закутків замріяних долин
Пісні мого дитинства принеси.
На батьків двір, де яблуні сплелись.
Від сина вісточку жадану передай
І до землі сусідам уклонись.
Заглянь у вічі мамині ясні,
Розвій з них смутку павутиння синє,
І розкажи їй, що її пісні
Дзвенять дитинством в ніжнім серці сина.
А батька щиро-щиро обніми,
Потисни міцно мозолясті руки;
Хай гострить коси – підемо ще ми
Косити трави у гарячі луки!
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Вип. 2. Полтава : Полтавський літератор, 1996. 192 с. (С. 120)
Немає коментарів:
Дописати коментар