Переді мною сталь води,
А за Сулою під горою
Стоять столітнії дуби.
Край берега одна верба
Гілля повісила додолу,
На ній пташок сидить юрба.
Стою і думаю: куди то
Шмигнула молодість як свист,
На пережите й недожите
Якась обіда чи то злість.
Бл. 1994
Опубліковано: Ємець Паша. Дорогою терпіння. Від Сибіру до Каліфорнії: спогади, поезії. Торонто: Видавництво журналу «Всесміх», 1998. 202 с. (С. 95)
Немає коментарів:
Дописати коментар