Із мамою моєю навесні.
Наснаги додавали нам і сили
Прості й нехитрі мамині пісні.
З легеньким смутком, що бринів в словах,
Про гай густий, що загубив даремно
Зелену вроду й тихо спочива.
Про дівчину, що біль сховавши в грудях,
Калину просить подругою стать –
Щоб не шуміла, не казала людям,
Що зрадив милий, іншу пригорта.
Лились пісні, й жвавішала робота
Під весняного дня ясним крилом,
Й з мелодією тихої скорботи
Вливалось в душу мамине тепло.
І сивим птахом відлітала втома,
І квітла хата білизною стін…
Пішла матуся в далеч невідому,
Мені ж лишила всі свої пісні.
Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с. (с. 26)
Немає коментарів:
Дописати коментар