Найсвятіше ім’я – Любов Ольшевська

Мою маму Марією звали.
Те ім’я – мов досвітня зоря,
Осяває років перевали,
Які мушу іще покорять.

В тому імені – світло любові
І тепло материнських очей,
В нім добра нестихаюча повінь,
Що у спогад рікою тече.

Те ім’я, ніби мрія, крилате,
Славнозвісно-небесне й земне.
Й Матір Божу Марією звали,
Хоч для мене це не головне.

Суть у тім, що ім’я те звичайне
Увінчала красою душі
Рідна жінка – проста й величава
На своїй материнській межі.

З дня на день все крутіше й крутіше
В’ється стежка терниста моя,
Та зі мною завжди найсвятіше –
Незабутнє матусі ім’я.

Опубліковано: Ольшевська Л. Мелодія добра. Велика Багачка: Великобагачанська районна друкарня, 2000. 67 с. (С. 25)

> Любов Ольшевська