У хвилини відчаю – Любов Пічугіна

То в вісімнадцять у принца вірять.
І, не дай боже, простити невірність.
………
Кого чекаєш ти, жінко?
Звідки?
Чого шукаєш в принишклих вікнах?
Уже забула, як дням радіти.
– А де наш тато? – питають діти.

Сховався б смуток,

Засохли б сльози,
Якби з’явився знов на порозі.
Як же посмів ти
Ось так залишить?
З чужих обіймів,
Вернувся б лише…
Гірка самотність в очах застигла.
Якби вернувся,
Усе б простила.
Відступить гордість,
Відійде в вічність.
…О світла мудрість
сорокарічних!

Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 20)