Яка в кого доля – ніхто не вгадає… – Іван Калениченко

Яка в кого доля – 

         ніхто не вгадає…
Де слалась стежина – 

         взялось бур’янами.

Струмочки-дзвіночки 

         попересихали.
В години розмаю 

         співали тут птахи.
Розвеснене поле 

         знімало напругу,
І небо дзвеніло, 

         неначе гітара.
Лилися у простір 

         пісні солов’їні,
Бентежили мрію, 

         лягали на душу.
Де жайвір над полем 

         все кликав у пісню, –
Шнурки журавлині – 

         печаллю у серце…

Опубліковано: Калениченко І. Долоні подорожника : Лірика і гумор. Київ : Радянський письменник, 1990. 94 с.