легко мчать над степами,
пухким снігом, дощами
землю сіють святу.
Чи згадаєш ти літо,
ранок, сонечком вмитий,в білій хустці ромашку
і доріженьку ту,
де мене вперше стрінув,
серцем в пісню полинув,
де берізка срібляста
місце нам сторожить?
Зараз бродить там вітер,
він сліди наші витер,
наше літо торішнє
вже під снігом лежить.
Опубліковано: Кременчук літературний : альманах. Кременчук, 1992. 155 с. (с. 81-82)
Немає коментарів:
Дописати коментар