В зимову ніч весна мені наснилась… – Любов Пічугіна

В зимову ніч весна мені наснилась,
Очей твоїх глибока синява.
Немовби я, світанки в коси вплівши,
Ішла крізь ніч, як мавка лісова.

До ніг мені спадали дзвінко роси,
П’янке повітря славило весну.
І розступались, даючи дорогу,
Берізки сонні, щулячись зі сну.
І дивувались верби одинокі.
Сплітали віття, ніби пальці рук.
Хіба їм знати, що таке кохання,
Чи зрозуміти гіркоту розлук?
Самотній місяць у високім небі,
Немов юнак зажурено стояв.
А я крізь ніч, стривожена і ніжна,
До тебе йшла.
Твоя і не твоя.

Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 24)