Вже стоять дерева безсоромно голі… – Іван Калениченко

Вже стоять дерева
            безсоромно голі,
Доживає листя
            сонно на траві,
Зустріча людину
            перекотиполе,
А останні квіти –
            ледь живі.

Стоять спокійно в загорожі коні… – Микола Невмивака

Стоять спокійно в загорожі коні
Вилискують, краси і сили повні.
Як хочу я хоча б єдину мить
Свої літа потримать на припоні!

Холодний потиск теплих ще долонь… – Микола Невмивака

Холодний потиск теплих ще долонь,
І в серці попіл, де горів вогонь…
Твій чорний локон, наче вирок долі,
Біля моїх давно вже сивих скронь.

Як хвалить вчитель – дякуй за науку… – Микола Невмивака

Як хвалить вчитель – дякуй за науку,
Ту вдячність передай доньці і внуку.
В стократ будь вдячнішим, як старший віком
При зустрічі тобі потисне руку.