Обиди й ревнощі відійдуть в небуття,
Й ми знову будем непорочні, як дитя.
Лиш сльози радості й печалі будуть вічно,
Бо, друзі, вічне на землі життя!
Показ дописів із міткою рубаї. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою рубаї. Показати всі дописи
середа, 16 липня 2025 р.
Для мене батько, як зборю біду… – Микола Невмивака
Для мене батько, як зборю біду,
Щораз саджав черешню молоду.
Я стільки горя пережив відтоді,
Що заблудивсь у нашому саду.
Щораз саджав черешню молоду.
Я стільки горя пережив відтоді,
Що заблудивсь у нашому саду.
Невірний друг, як чорна тінь… – Микола Невмивака
Невірний друг, як чорна тінь:
В погожий день побачиш звідусіль.
Та не шукай, не клич його в ту пору,
Як горде, наче заметіль.
В погожий день побачиш звідусіль.
Та не шукай, не клич його в ту пору,
Як горде, наче заметіль.
Хоч Авель був правий, а Каїн – ні… – Микола Невмивака
Хоч Авель був правий, а Каїн – ні,
Обидва стали жертвами брехні.
Для мене ж істина є найдорожча,
Чи я борюсь насправді, чи у сні.
Обидва стали жертвами брехні.
Для мене ж істина є найдорожча,
Чи я борюсь насправді, чи у сні.
вівторок, 15 липня 2025 р.
Безвольного в житті зламає лінь… – Микола Невмивака
Безвольного в житті зламає лінь.
Безсилого брехня роз’їсть, як тлінь.
Бездушним будеш до всього живого –
Вважай: ти не людина, ти – лиш тінь.
Безсилого брехня роз’їсть, як тлінь.
Бездушним будеш до всього живого –
Вважай: ти не людина, ти – лиш тінь.
Презренний кожен, хто живе мерцем… – Микола Невмивака
Презренний кожен, хто живе мерцем
І хто не скаже правди у лице.
А втричі більше – ворог він чи друг, –
Хто вирощене кимсь зламає деревце.
І хто не скаже правди у лице.
А втричі більше – ворог він чи друг, –
Хто вирощене кимсь зламає деревце.
Турботи кожного – мої турботи… – Микола Невмивака
Турботи кожного – мої турботи.
Жалі народу – то мої скорботи.
Щоб їх здолать і щастя всім наблизить,
Я не відмовлюсь від найважчої роботи.
Жалі народу – то мої скорботи.
Щоб їх здолать і щастя всім наблизить,
Я не відмовлюсь від найважчої роботи.
Колись Омар Хаям у рубаї… – Микола Невмивака
Колись Омар Хаям у рубаї
Безсмертні думи виливав свої.
А я, від нього перейнявши форму,
Повім усе, що в серці є моїм.
Безсмертні думи виливав свої.
А я, від нього перейнявши форму,
Повім усе, що в серці є моїм.
Підписатися на:
Дописи (Atom)