Стоїш ти гордо на узвишші
У бронзі литозолотій.
Шумлять в саду жоржини пишні,
Буремить в небі зоревій…
Показ дописів із міткою листя. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою листя. Показати всі дописи
середа, 1 жовтня 2025 р.
понеділок, 15 вересня 2025 р.
А доля знову завела до Вас… – Любов Пічугіна
…А доля знову завела до Вас.
Ми знов говорим, слухаю поради.
І вкотре мрію: обманіть, хоч раз,
Що ніби й Ви мені хоч трішки раді.
Ми знов говорим, слухаю поради.
І вкотре мрію: обманіть, хоч раз,
Що ніби й Ви мені хоч трішки раді.
неділя, 7 вересня 2025 р.
У вересні було… – Іван Калениченко
У вересні було…
Осінні хмари розгойдали небо.
З’явилась ти – і сонця вже не треба –
Усе цвіло…
Осінні хмари розгойдали небо.
З’явилась ти – і сонця вже не треба –
Усе цвіло…
понеділок, 1 вересня 2025 р.
Вже стоять дерева безсоромно голі… – Іван Калениченко
Вже стоять дерева
безсоромно голі,
Доживає листя
сонно на траві,
Зустріча людину
перекотиполе,
А останні квіти –
ледь живі.
безсоромно голі,
Доживає листя
сонно на траві,
Зустріча людину
перекотиполе,
А останні квіти –
ледь живі.
неділя, 27 липня 2025 р.
пʼятниця, 4 липня 2025 р.
Спадає осінь листям до землі… – Іван Калениченко
Спадає осінь листям до землі,
Мов золотом, що скрапує в долоні.
Не встиг і попрощатися як слід –
Несуть мене лихі, нестримні коні.
Мов золотом, що скрапує в долоні.
Не встиг і попрощатися як слід –
Несуть мене лихі, нестримні коні.
четвер, 15 травня 2025 р.
Уже відміряв серпень діловито… – Іван Калениченко
Уже відміряв серпень діловито
Останні метри літа і тепла,
Проміння сонця – ніби через сито –
Крізь прохололі хмари посила.
Останні метри літа і тепла,
Проміння сонця – ніби через сито –
Крізь прохололі хмари посила.
вівторок, 6 травня 2025 р.
Та стежина, яку не сходили… – Іван Калениченко
Та стежина, яку не сходили,
Що у мріях до щастя вела,
Де серця наші не долюбили, –
Сиротливо біжить до села.
Що у мріях до щастя вела,
Де серця наші не долюбили, –
Сиротливо біжить до села.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)