Жерміналь – Кость Герасименко

Бредуть над копрами задумані зорі.
І ніч на поверхні важка і зелена.
                              – Ти чуєш…
Ніхто з нас не вийде на гору.
Крізь верстви проноситься голос Етьєна.

Стоять спокійно в загорожі коні… – Микола Невмивака

Стоять спокійно в загорожі коні
Вилискують, краси і сили повні.
Як хочу я хоча б єдину мить
Свої літа потримать на припоні!

Гей у лузі біля броду – Петро Артеменко

Гей, у лузі біля броду

Дівки брали чисту воду.

На коромисла чіпляли,

Лунко пісню починали:

Стоїть під Києвом Батий – Олег Головко

Дівчата плачуть у полоні.
Горять покинуті хати.
І п’ють Дніпро монгольські коні –
Стоїть під Києвом Батий.
По всій землі печаль дівоча.
Вогонь багать із темноти.
І тужить пісня опівночі –
Стоїть під Києвом Батий.

Трава – Віктор Гудим

Ти припадала до ніг, додолу,
Ти вистилала в яру подоли –
Одно молила: залиш у полі,
Де синя просинь на видноколі.

Криниця – Віктор Гудим

Ой у криниці вода холодна –
Джерела чисті зісподу б’ють.
Ти вистилала тонкі полотна,
Ти виряджала в далеку путь.

Спадає осінь листям до землі… – Іван Калениченко

Спадає осінь листям до землі,
Мов золотом, що скрапує в долоні.
Не встиг і попрощатися як слід –
Несуть мене лихі, нестримні коні.

Синові – Іван Калениченко

Сідлай коня, укріплюй стремено,
Не розгубися, синку, у дорозі.
І важко буде, знаю, – все одно
Рушай вперед!
Не залишайсь в облозі!

Реквієм мовчання – Іван Калениченко

1

Заблукали думки в любисткові,
Аж потерпли слова від зелені –
Золотіють на обеліскові
Тихо сказані, ніжно стелені.
А за ними осмута крадеться,
День згасає у синім спокої.
І принишкли на серці радощі,
Стихли звуки зорі високої…

А коні були яблукові... – Іван Калениченко

А коні були яблукові...
А мати – як сад молодий.
Зі мною ходила важкою –
В дорозі зібралась родить.