Додому – Любов Пічугіна

Коли відчую в серці тихий щем,
До вуст несміло доторкнеться втома,
Немов на сповідь, полечу додому,
Де завжди пахне літом і дощем.

Стривожена, застукаю в вікно.

Неждана нині і така жадана.
Сінешні двері тихо скрипнуть: «Хто?»
І рідний голос: «Як це ти згадала?»
І метушливі руки подадуть,
Що найсмачніше є у добрій хаті,
І буде небо зорі колихати
До ранку у осінньому саду.
…А після довгих стомлених доріг
Вечірнє місто стріне мене радо.
Засвітяться червоні ліхтарі,
Мов яблука із маминого саду.

Опубліковано: Пічугіна Л. Тепло долонь. Полтава : Полтавський літератор, 1994. 34 с. (С. 11)