Два погляди з Чернечої гори – Віктор Баранов

I

З розп’яття доріг, де панує сваволя,
Де нашої волі дитя ледь не гине, –
Шевченкова дума встає, мов тополя,
Сторожа самої душі України.

На новий 1917 рік – Мусій Кононенко

І знову новий рік іде,
І знову думка будить:
Куди він нас усіх веде?
Кого приспить? Кого розбудить?

Недорід – Віктор Гудим

Гей, вітри, –
Атакують селянські хати,
Вимітають з дороги пил.
Так щодня – волохаті
До сонця встають стовпи…