1-й загін курсантів Великобагачанської МТС (1936)

Першотравень у Великій Багачці (1930)

ФК «Колгоспник» (Велика Багачка; 1952)

Футбольна команда радгоспу «Багачанський» (1970-ті)

Будівля сільради в с. Супрунівка (після 1966)

Село Супрунівка (до 1917)

Бабині гроші – Мусій Кононенко

   Довідались москалі, що в однієї старої баби чимало є грошей. Довідались, та ніяк не можна було вкрасти. От і надумались два товариші. Купили кварту горілки, купили дві в’язки бубликів, пару оселедців, захопили гармонію з собою і приходять до баби.

Розквітай, радянський край! – Михайло Тихий

Квітнуть зорі рясно, рясно –
Сяє наш Радянський край.
Почуття в людей прекрасне:
Буде добрий урожай!

До комунізму ми йдемо – Ярослав Вечеренко

Якщо задуматись по праву
І запитати трударів:
– Хороші друзі, чим же славен
Сімдесят перший велет-рік?

Степовий малюнок – Петро Артеменко

Ніби море у полі густа ярина
Котить хвилі у далеч, де села.
Сіра пташка високо вгорі порина
І видзвонює пісню веселу.

Спів душі – Софія Сергієнко

Ой, пшениченька-пшениця
Хвилями немов лягає,
Колоситься й золотиться
Й наче пісеньку співає.

Ви моє сяйво – Софія Сергієнко

За все я вдячна тільки вам,
Мій дорогий і любий друже,
Що світ прекрасний, не байдужий…
Я вас нікому не віддам!

Спинись… – Софія Сергієнко

Ти мов відпливаєш все далі і далі
Від берега юності в тихі роки,
В серці твоєму ні краплі печалі,
Як в найтихішому плині ріки.

Другові юності – Любов Пічугіна

В село приїхала
я знову гостею.
Прямую тихо стежками косими.
Не хочуть ноги уже нести.
І раптом чую:
– Вас підвезти?

ВІА «Краяни» (1982)

ВІА «Краяни» (1982)

Руїни театру на вулиці Гагаріна (Кременчук, 1971)

Велика вода. Ревівка, зупинка «Поворот» (Кременчук, 1970)

У хвилини відчаю – Любов Пічугіна

То в вісімнадцять у принца вірять.
І, не дай боже, простити невірність.
………
Кого чекаєш ти, жінко?
Звідки?
Чого шукаєш в принишклих вікнах?
Уже забула, як дням радіти.
– А де наш тато? – питають діти.

У царя на чатах – Мусій Кононенко

   Стояв москаль у царя на чатах. Стоїть собі та думає: «І де б його грошей узять?» Думав, думав, коли зирк додолу, – аж лежить грудочка крейди. Взяв він ту крейду, повертів у руках, та й написав на стіні: «Розум єсть, та грошей нема». Аж ось іде цар. Зирк на стіну – прочитав, та й питає:
   – Хто це написав?
   – Я, Ваше величество, – признався москаль.
   – Взять його на гауптвахту! – приказав цар другим москалям.
   Москаля забрали. Цар прийшов до покою, подумав трохи, та й гукнув своїх прислужників. Прислужники входять.