Мрія і бажання – Паша Ємець

Приснивсь мені чудовий сон:
Мов наша Україна,
За довгих літ поневірянь
Стала щаслива й вільна.

Пам’яті сестри Марусі (Коли весною соловейко…) – Паша Ємець

Коли весною соловейко
Співає у саду,
Тоді я, люба Марусенько,
До тебе в гості йду.

Ода жінці – Олег Головко

Воістину небесна і земна.
Заквітчана і терном, і барвінком.
Свята і грішна.
Рідна.
Чарівна.
Повіки будь.
Повіки слався, жінко.

Спогад – Любов Пічугіна

Зринає в пам’яті цей спомин,
Запав до серця він мого.
І досі душу жаль заповнить,
Коли пригадую його.

Молодість – Любов Пічугіна

Я й оглянутись не встигла,
А від неї – лиш сліди.
Я – за нею. За ворота.
І гукаю:
– Ти куди?

Гапанчуки – Сава Чигирин

Цей дивний чоловік села здебільшого оминав, а коли дістався Гапонівки - зупинився.

В. Шевчук, "Сповідь", розд. І. Дефіс мій.))

СЦЕНА 1

ГАПОН йде, патлатий і знервований, на нім стара-перестара, вся попиляна, потрощена і порепана джинсова куртка. Видно, шо Гапонові не жарко. Така погода. Осінь. Темно.

Обиди й ревнощі відійдуть в небуття… – Микола Невмивака

Обиди й ревнощі відійдуть в небуття,
Й ми знову будем непорочні, як дитя.
Лиш сльози радості й печалі будуть вічно,
Бо, друзі, вічне на землі життя!

Для мене батько, як зборю біду… – Микола Невмивака

Для мене батько, як зборю біду,
Щораз саджав черешню молоду.
Я стільки горя пережив відтоді,
Що заблудивсь у нашому саду.

Невірний друг, як чорна тінь… – Микола Невмивака

Невірний друг, як чорна тінь:
В погожий день побачиш звідусіль.
Та не шукай, не клич його в ту пору,
Як горде, наче заметіль.

Хоч Авель був правий, а Каїн – ні… – Микола Невмивака

Хоч Авель був правий, а Каїн – ні,
Обидва стали жертвами брехні.
Для мене ж істина є найдорожча,
Чи я борюсь насправді, чи у сні.

Полтава – Паша Ємець

О, Полтава, о, Полтава, –
Лохвиця сестра її.
Та Полтава має славу –
В Лохвиці лиш солов’ї.

Соловки – Паша Ємець

Соловки, ой, Соловки, –
Далека дорога.
Ви забрались аж на північ –
Подальше від Бога.

Space opera – Сава Чигирин

ми скоро адаптувалися до ґравітації

й відвідали п’ять лабіринтів удень
вночі тут – мінус двісті Цельсія
й у кожнім знаходили слід чаклунів
що вони нас перегнали

Обніжок – Віктор Гудим

Обніжок горбиться з долини:
Як вуж – покручений лежить.
З обох боків колосся лине
І висне вусом до межі…

Три зозулі з поклоном – Богдана Коваленко

бовкнуло небо
про тебе – і крýгом
пішла земля
понесло мене у ніч
верти́хвістку
деревам знизувати
плечима

Безвольного в житті зламає лінь… – Микола Невмивака

Безвольного в житті зламає лінь.
Безсилого брехня роз’їсть, як тлінь.
Бездушним будеш до всього живого –
Вважай: ти не людина, ти – лиш тінь.

Презренний кожен, хто живе мерцем… – Микола Невмивака

Презренний кожен, хто живе мерцем
І хто не скаже правди у лице.
А втричі більше – ворог він чи друг, –
Хто вирощене кимсь зламає деревце.

Турботи кожного – мої турботи… – Микола Невмивака

Турботи кожного – мої турботи.
Жалі народу – то мої скорботи.
Щоб їх здолать і щастя всім наблизить,
Я не відмовлюсь від найважчої роботи.

Колись Омар Хаям у рубаї… – Микола Невмивака

Колись Омар Хаям у рубаї
Безсмертні думи виливав свої.
А я, від нього перейнявши форму,
Повім усе, що в серці є моїм.

Чорний день – Сава Чигирин

коли я ввечері вийшов з хати, покуривши, і був трохи напалений, на перекур,
то побачив, що на мої дві абрикоси злетілося дуже дохуя хрущів