Розсипаються, мов коси,
Багрянцем розшиті дні.
Накупавшись в теплих росах,
Бродить птах в озимині.
четвер, 14 серпня 2025 р.
Клептомахія – Сава Чигирин
Йому (Бортникові) наснилося літо й трамвайне кільце у сосновому лісі на Пролетарці. Він – у першому вагоні біля задніх дверей. Попереду, метрів три, біля прочиненої кватирки, стоїть солдат у х/б. Солдат тримає у руках чималу жабу, десь із кицьку завбільшки. Тримаючи її обома руками за боки – жаба якась несправжня, м’яка – він виставляє її у кватирку, викидає. Все се вранці, ясне сонечко ззовні, кольори веселі: червоні, зелені та жовті.
Пам’яті подруги (Години йдуть і все проходить…) – Паша Ємець
Години йдуть і все проходить,
Касперська Таня уже там,
Де ніч і тиша верховодять,
И куди прийти належить нам.
Касперська Таня уже там,
Де ніч і тиша верховодять,
И куди прийти належить нам.
По шовковій траві, щедро вкритій росою… – Степан Сухаренко
По шовковій траві, щедро вкритій росою,
У дитинстві ходив я і ранки стрічав.
І летіли літа мої диво-стрілою,
І утоми тоді я ніколи не знав.
У дитинстві ходив я і ранки стрічав.
І летіли літа мої диво-стрілою,
І утоми тоді я ніколи не знав.
Каліфорнія – Паша Ємець
Каліфорнія, Каліфорнія –
Ти красивий куточок землі,
Прижилась в тобі Африка чорна,
Й європейці тікають сюди.
Ти красивий куточок землі,
Прижилась в тобі Африка чорна,
Й європейці тікають сюди.
Nocte intempesta – Сава Чигирин
прочнися – напав дощ
вісім тижнів не чуло дощу
емб’єнт загуслий, мов борщ
на безчассі, бо проти ночі
вісім тижнів не чуло дощу
емб’єнт загуслий, мов борщ
на безчассі, бо проти ночі
Україні – Валентина Францевич
Несу до тебе щирий спів,
Моя країно світлолиця,
Мій працелюбний край батьків,
Моя осонцена світлиця.
Моя країно світлолиця,
Мій працелюбний край батьків,
Моя осонцена світлиця.
Місто моє золотаве – Степан Сухаренко
Я в тебе навік закохався,
В обіймах живу твоїх рук,
Місто моє золотаве,
Місто моє Кременчук.
В обіймах живу твоїх рук,
Місто моє золотаве,
Місто моє Кременчук.
Портрет – Іван Богаєвський
Переді мною твій портрет
В овальній рамочці сосновій.
Тебе люблю – це не секрет,
Немов берізку русоброву.
В овальній рамочці сосновій.
Тебе люблю – це не секрет,
Немов берізку русоброву.
Цитати з віршів Петра Артеменка
А ми вперед, на бій за щастя!
А ми – незламна грізна рать.
Нас кличе правда до побіди,
І нас нікому не зламать!
«Смерть ворогам!»
А ми – незламна грізна рать.
Нас кличе правда до побіди,
І нас нікому не зламать!
«Смерть ворогам!»
понеділок, 11 серпня 2025 р.
Я не одинокий!.. – Петро Шульга
…Я не одинокий!
Є у мене батько –
Мій Дніпро широкий.
Є у мене мати –
Моя Україна,
Є у мене сестри –
Верба та калина.
Є у мене батько –
Мій Дніпро широкий.
Є у мене мати –
Моя Україна,
Є у мене сестри –
Верба та калина.
неділя, 10 серпня 2025 р.
Ти заплела барвінок в коси… – Петро Шульга
Ти заплела барвінок в коси.
І я тобою милувавсь.
Світились діамантом роси.
За хмару місяць заховавсь.
І я тобою милувавсь.
Світились діамантом роси.
За хмару місяць заховавсь.
Алдар Косе – мислитель і мудрець… – Микола Невмивака
Алдар Косе – мислитель і мудрець –
Сказав, спіткнувшися об камінець:
– Землі начало в мене під ногами.
З тих пір шукають, де ж її кінець?
Сказав, спіткнувшися об камінець:
– Землі начало в мене під ногами.
З тих пір шукають, де ж її кінець?
Стоять спокійно в загорожі коні… – Микола Невмивака
Стоять спокійно в загорожі коні
Вилискують, краси і сили повні.
Як хочу я хоча б єдину мить
Свої літа потримать на припоні!
Вилискують, краси і сили повні.
Як хочу я хоча б єдину мить
Свої літа потримать на припоні!
Холодний потиск теплих ще долонь… – Микола Невмивака
Холодний потиск теплих ще долонь,
І в серці попіл, де горів вогонь…
Твій чорний локон, наче вирок долі,
Біля моїх давно вже сивих скронь.
І в серці попіл, де горів вогонь…
Твій чорний локон, наче вирок долі,
Біля моїх давно вже сивих скронь.
Ти в перукарні закупила сивину… – Микола Невмивака
Ти в перукарні закупила сивину.
А знаєш справжню ти її ціну?
Вона ізвечора приходила до мами,
Коли ішли сини уранці на війну.
А знаєш справжню ти її ціну?
Вона ізвечора приходила до мами,
Коли ішли сини уранці на війну.
Після зливи – Петро Шульга
Пам’яті Валентини Білої
Тональність неба все чистіша,
Хвилин чекаю дорогих,
На вулиці уже видніше,
Минула злива, грім затих.
Графоманам – Петро Шульга
О, графомани! Графомани!
Навіщо пишете романи?
Ніхто читати їх не буде:
Ні Бог, ні ангели, ні люди.
Навіщо пишете романи?
Ніхто читати їх не буде:
Ні Бог, ні ангели, ні люди.
Мій бідний край – Паша Ємець
Десь мій край такий далекий,
Десь мій край такий близький,
Обездолений, безликий
І у бідності гіркій.
Десь мій край такий близький,
Обездолений, безликий
І у бідності гіркій.
Підписатися на:
Дописи (Atom)