Великий Ленін заповів – Михайло Тихий

О щастя наше довгождане,
Віками ти для трударів,
Як сон, ввижалось і спливало
В сльозах скорботних матерів.

Білий сніг – Володимир Губаренко

Білий сніг, білий сніг
Стеле ковдрою поріг.
Мов хмаринки – золоті сніжинки…
І дитячий сонцеясний сміх.

Сурмач комсомолії – Борис Олійник

   Павлові Усенку – 70

   Небагатьом поетам пощастило крокувати по життєвих дорогах в одному ритмі, не стишуючи, не сповільнюючи ходи – легко й молодечо. Бо що б там не казали, а роки все ж дають себе знати.
   А от Павло Усенко од перших віршів і до збірки «Над літами» ні разу не збився з темпу, взятого ще в далекому 1922 році. Доречно нагадати кілька фактів з біографії поета, оскільки вони – ключ до розуміння його творчості.

Ми дружбою сильні – Іван Різник

В сімнадцятім році буремнім
Росія на штурм піднялась.
І в славному Києві древнім
Жовтнева зоря зайнялась.

ВІА «Краяни» (1982)

Агіткультбригада (Велика Багачка, 1948)

Великобагачани на Російсько-японські війні (1905)

Біля виборчої дільниці (Велика Багачка, 1938)

Троїцька церква (Велика Багачка, 1932)

Випуск учнів Красногорівської сільськогосподарської школи

Передовики виробництва Великобагачанського району (1969)

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Велика Багачка)

Перша електромолотарка у Великій Багачці (1928)

Перші засновники товариств спільної обробки землі (ТСОЗ) у Великобагачанському районі (бл. 1929)

А доля знову завела до Вас… – Любов Пічугіна

…А доля знову завела до Вас.
Ми знов говорим, слухаю поради.
І вкотре мрію: обманіть, хоч раз,
Що ніби й Ви мені хоч трішки раді.

Ти давно вже пішла за межу… – Любов Ольшевська

Ти давно вже пішла за межу,
Де пітьма, причаївшись у тиші,
Вічний сон твій журливо колише.
Я ж земну тебе в серце ношу.

Колись ми хату батьківську білили… – Любов Ольшевська

Колись ми хату батьківську білили
Із мамою моєю навесні.
Наснаги додавали нам і сили
Прості й нехитрі мамині пісні.

Найсвятіше ім’я – Любов Ольшевська

Мою маму Марією звали.
Те ім’я – мов досвітня зоря,
Осяває років перевали,
Які мушу іще покорять.

Дід Матвій – Іван Калениченко

Розплющивсь ранок, глянув на село,
Проснулось рідне поле вдалині…
Життя в Матвія майже відбуло,
Та він радіє сонцю і весні.

У березні – Іван Калениченко

Закрила березневий світ зима,
Довкружжя ніби молоком облите.
Земля сумним пуховиком покрита,
В господаря до неї рук нема.