Після душевних потрясінь й образ… – Микола Невмивака

Після душевних потрясінь й образ
До лікарів звертаємось щораз.
Як часто ми при цьому забуваєм,
Що був і є прекрасний лікар – час.

Гей у лузі біля броду – Петро Артеменко

Гей у лузі біля броду
Дівки брали чисту воду.
На коромисла чіпляли,
Лунко пісню починали.

Пісня про нашу славу – Петро Артеменко

Рідна мати, Україно,
Чого мені треба:
Цвіт променя ласкавого
Та синього неба.

Ти так невміло говорив мені… – Любов Пічугіна

Ти так невміло говорив мені,
Що я найкраща і єдина в світі.
Я ці слова довірливо смішні
Тоді пустила за весняним вітром.

Так свято вірила в любов… – Любов Пічугіна

Так свято вірила в любов!
Так вірила, що навіть дивно.
Роками мрією жила,
Що десь він є, отой єдиний.

Смерть ворогам! – Петро Артеменко

Великий гнів мого народу
Фашистських гадів спопелить!
Хто посягає на свободу,
Тому не жить!

Не говори ніде, що ти поет… – Микола Невмивака

Не говори ніде, що ти поет,
Хоч слів красивих назбирав букет.
Поетом будеш, коли кров’ю серця
Слова напишеш гострі, як багнет.

Є люди, які мріють за ідеї… – Микола Невмивака

Є люди, які мріють за ідеї
Свої тіла покласти в мавзолеї.
Та всі ми смертні перед плином часу –
Безсмертними стають лиш Прометеї.

Як хвалить вчитель – дякуй за науку… – Микола Невмивака

Як хвалить вчитель – дякуй за науку,
Ту вдячність передай доньці і внуку.
В стократ будь вдячнішим, як старший віком
При зустрічі тобі потисне руку.

Я вірю і не вірю, що на світі… – Микола Невмивака

Я вірю і не вірю, що на світі
Була колись красуня Нефертіті.
Ти – мій кумир, моя цариця
Чи на землі я, а чи на орбіті.

Благословенний рідний краю – Петро Артеменко

Благословенний рідний краю,
Мені ти так, як батько й мати.
Пісні про щастя я співаю, –
Це ти навчив мене співати.

Каменярі комуни – Ярослав Вечеренко

Без сонця немає життя.
Без води немає жита.
Без вітру немає саду.
Без каменю немає будов.

Знов поїзди – Олег Головко

Знов поїзди мотив доріг чеканять
І літаки, як лебеді, летять.
Плането спрагла, завше ти в чеканні
І велетнів своїх, і майбуття!

Травень – Віктор Гудим

Ой, залив білоцвіт,
Ой, залив буйний сад,
А дерева пругкі
Підв’язав виноград.

Вийду в світ… – Олег Головко

Вийду в світ гомінкий і широкий,
На прийдешнього стану межі,
Хай мої обпікають щоки
Незагойні сльози чужі.

Чарівниця – Іван Плахотник

   Із безлічі вражень босоногого дитинства моя пам’ять до цього часу зберігає спогади про нашу першу зустріч, коли ми познайомились. В цю першу зустріч, як і потім, ти говорила, а я слухав і мовчав. Поступово я навчився читати те, що ти таїла в собі. В перші наші зустрічі була ти ще маленькою, в простенькому, але яскравому вбранні з загадковими візерунками.

Новоявленим Нострадамусам – Петро Шульга

Коли нікчема лізе у пророки,
То Бог у нього віднімає дар.
– Іди до Сатани на триста років!
І пам’ятай, що ти лиш смоловар.

Українцю – Петро Шульга

Споконвіку квітка в полі
Сонечку радіє,
Споконвіку мати сина
Поб’є й пожаліє.

Це ти чи сон, з надій моїх розквітлий… – Любов Пічугіна

Це ти чи сон, з надій моїх розквітлий?
З колишніх мрій, як пагони, зелених…
Але ж тебе я виглядала в квітні,
А ти прийшов, як пожовтіли клени.

Чоловікам – Любов Пічугіна

Якийсь мудрець назвав слабким нас полом.
Цікаво, що він на увазі мав?
Та нас віками не схилить додолу,
Терпіння й силу сам Господь нам дав.