Діти – Мусій Кононенко

Люблю я діточок маленьких
У перші роки жизні їх,
Коли на губках червоненьких
Привітно сяє любий сміх,
Та ллється ангельськая мова
Без кривди, хитрощів, брехні,
І від того святого слова
Чудне щось діється в мені.

Весна – Мусій Кононенко

Прийшла весна, шумить Десна
Та хвилі розганяє:
«Пора, пора, вставай від сна!»
До діда промовляє.

Засватаній дівчині – Мусій Кононенко

Ти сумуєш, кохана дівчино,
Що тебе до вінця поведуть,
Що тоді вже віночка ніколи
На головку тобі не дадуть;
Що у шо́вкову косу роскішную
Ти вже стрічок не будеш вплітать,
Що в таночках з подругами любими
Вже не будеш веснянок співать?

Подрузі – Любов Ольшевська

А. Босій

Була хороша подруга у мене,
Коли літа дзвеніли молоді,
Ділились з нею всім ми сокровенним,
Що дні безхмарні нам несли тоді.

Потонули в туманах мости… – Любов Ольшевська

Потонули в туманах мости
Днів минулих і стерлись обличчя.
Над твоїм сумовитих «прости»
Журавлі вже чверть віку курличуть.

Ти увірвався в мої сни – Наталія Дмітрієва

Ти увірвався в мої сни
Так стрімко, як уміє вітер.
Що це зі мною, поясни,
Сама не можу зрозуміти.

Не порівнюй мене ні з ким… – Клавдія Теряник

Не порівнюй мене ні з ким,
Забувай кожен день потрішку.
Схожа я на твою усмішку,
Коли погляд стає терпким.

Нарешті випав перший сніг… – Клавдія Теряник

Нарешті випав перший сніг,
І сумувати вже несила,
Душа виходить, сніг просила.
Щоб впав на осені поріг.

Робочий поїзд – Олег Головко

Робочий поїзд.
В нього п’ять вагонів
І хмарка диму сивого вгорі.
І на роз’їздах, і на перегоні
Йому горять
Червоні ліхтарі.

Рушники – Любов Ольшевська

В рідній батьківській хаті,
Наче диво-пташки,
І у будень, і в свято –
На стіні рушники.

Пішов з життя отой, що душу щиру… – Любов Ольшевська

Пам’яті В. Минченка

Пішов з життя отой, що душу щиру
Відкрив мені для радості й тепла
Давним-давно, коли летіло в вирій
Веселе птаство з нашого села.

Батуринські руїни – Мусій Кононенко

Пливе опівночі на Сеймом рікою
Замислений місяць високо,
Бліде його чоло тугою, журбою
Пронизане дуже глибоко.

Час до праці, час! – Мусій Кононенко

Довго, довго ми мовчали,
Та терпіння вже не стало,
Бо де кинеш тільки оком,
Все заснуло, задрімало.
А роботи-ж! Боже, Боже!
Скільки праці отієї!
Але часу щоб не гаять –
Краще завтра ми про цеє.

Три кити поезії – Борис Чіп

(огляд віршів)

   Хто захоплюється поезією, неодмінно пробує сам писати. Ті найперше зроджені слова, ті почуття тремкої любові, переживань, гіркоти і радощів хочуть влягтися у строгі корсети ямбів, хореїв, дактилів, а іноді і в розхристаний вільний-превільний верлібр.

Не страшні нам круті перевали і гори… – Ярослав Вечеренко

Не страшні нам круті перевали і гори.
На машинах ми в змозі весь світ обійти.

Осінь – Валентина Францевич

Хмари дикими стали,
легко мчать над степами,
пухким снігом, дощами
землю сіють святу.

Валентина плюс любов – Валентина Францевич

Біля хати,
Біля двору,
Татко клена посадив,
Щоб зростав зелений вгору,
Вранці щебетом будив.

Серце моє, не журись – Паша Ємець

Почну я із вітром розмову,
Й він ніжнії шепче слова,
А часом доходить до грому –
Й такеє між нами бува.

Наосліп – Сава Чигирин

у тому кутку неба
нашого облого чиcтого
першотравневого неба
око зачепилося за якісь цятки
на доволі значній висоті

Разом з тобою – Іван Богаєвський

Над ставом схилилися віти вербові
І серпень за обрій по стернях пішов.
Горить, ніби ватра, калина в діброві,
Мов наша незраджена й вірна любов.