У віночок пам’яті матері – Любов Ольшевська

Звичайна жінка: невисока,
Проста, розважлива в словах,
Високочола, кароока –
В моїй уяві мов жива.

Моліться матерям – Любов Ольшевська

Чи є на світі Бог, а чи нема…
Про це існують здавна протиріччя,
І той, хто очі до ікон здійма,
Не завжди свято вірить в силу вічну.

Репетиція ВІА «Сирена» в парку (Полтава, липень 1976)

ВІА «Сирена» в літньому театрі «Ювілейний» (Полтава, травень 1975)

Цитати з віршів Клавдії Теряник

Але я закликаю,
Щоб між нами з тобою
Не було заметілі,
Холодів і зими.
«Білий лебідь»

Цитати з віршів Івана Богаєвського

Де ти – там співають мелодію птиці,
І знов повертається літо в сади.
І падають зорі у чисті криниці,
Лишивши на небі яскраві сліди.
«Разом з тобою»

Мені тебе в житті не вистачає… – Клавдія Теряник

Мені тебе в житті не вистачає,
Хоч серце вже тебе не виглядає,
Хоч вже воно не плаче, не ридає,
Але мені тебе не вистачає.

Спасибі Партії, спасибі! – Михайло Тихий

Програму Партії читаєм,
І радість груді наповня:
Яку красу за виднокраєм
Розкрив нам зліт нового дня!

Чотири сторони світу – Борис Чіп

   Пахло землею, пахло чебрецем і воском… Руки матері, жовті, колись великі і міцні, а зараз висохлі й кістляві, лежали на грудях. Малому Йванкові було невтямки, чого це мама не встає, чого не хоче його приголубити? Чого в бабусі тремтять губи і падає з них безперервно: «Сиротиночка моя, сиротиночка…»?

Невже мій сон – це ти?.. – Наталія Дмітрієва

Невже мій сон – це ти?
Не хочу прокидатись.
У самоті не хочу залишатись.
Прошу, не йди…

Ностальгія – Любов Ольшевська

Рідний дім залишається в серці,

Як далеко від нього не йди.

Г. Чубач

Я так давно вже не була в селі –
Там, де колись ходили ноги босі
По сонцем обцілованій землі,
У тім дворі, де нині плаче осінь.

В зимову пору – Володимир Губаренко

Снігом поля застилає,
Ходить мороз недарма,
Ковдрою річку вкриває
Вже чародійка-зима.

Вже стоять дерева безсоромно голі… – Іван Калениченко

Вже стоять дерева
            безсоромно голі,
Доживає листя
            сонно на траві,
Зустріча людину
            перекотиполе,
А останні квіти –
            ледь живі.

Спливли канікули за літо… – Іван Калениченко

Спливли канікули за літо,
Знедолено жовтіє лист,
Стоїть берізонька над світом
В своєму кращому з намист.

Руки рвуть тебе для дому… – Клавдія Теряник

Руки рвуть тебе для дому,
Всю чарівність розривають,
Ніжність рвуть, але не чують,
Як листки тугі благають:
– Руки! Руки! Зупиніться!
Для конвалії не треба
Кришталевих ваз в будинках –
Дайте сонця! Дайте неба!..

Сиротина! Боже добрий, навіщо родилось!?... – Петро Залозний

Сиротина! Боже добрий, навіщо родилось!?
Раде жити... Щире серце сльозами умилось.

Діти – Мусій Кононенко

Люблю я діточок маленьких
У перші роки жизні їх,
Коли на губках червоненьких
Привітно сяє любий сміх,
Та ллється ангельськая мова
Без кривди, хитрощів, брехні,
І від того святого слова
Чудне щось діється в мені.

Весна – Мусій Кононенко

Прийшла весна, шумить Десна
Та хвилі розганяє:
«Пора, пора, вставай від сна!»
До діда промовляє.

Засватаній дівчині – Мусій Кононенко

Ти сумуєш, кохана дівчино,
Що тебе до вінця поведуть,
Що тоді вже віночка ніколи
На головку тобі не дадуть;
Що у шо́вкову косу роскішную
Ти вже стрічок не будеш вплітать,
Що в таночках з подругами любими
Вже не будеш веснянок співать?

Подрузі – Любов Ольшевська

А. Босій

Була хороша подруга у мене,
Коли літа дзвеніли молоді,
Ділились з нею всім ми сокровенним,
Що дні безхмарні нам несли тоді.