День загубивсь в осіннім різноквітті… – Іван Калениченко

День загубивсь в осіннім різноквітті.
Тривожно птаха пробує крило.
Душа аж скімлить – одиноко в світі,
Ще з нею отакого не було…

Пірнули в небо знову журавлі… – Іван Калениченко

Пірнули в небо знову журавлі,
А я стою, стривожений думками,
Залишив радість в рідному селі
І до весни прощаюсь з журавлями.

Моя любима Україна – Паша Ємець

Моя любима Україна
З отим невільницьким ярмом,
Весь час боролась безнадійно
Й боліла серцем і умом.

Посвята молодим – Паша Ємець

Я бажаю молодим
Все, що краще є не світі,
Хай погане іде в дим,
Гарному даєм привіти.

Лебедята – Паша Ємець

Погожий весняний був ранок,
Туман ще окутував ліс,
Прокинулись мешканці лісу,
Їх голос міцнішав і ріс.

Океан – Паша Ємець

До океану всіх зганяє
Каліфорнійськая жара,
Бо в місті дихать чим немає –
Така осінняя пора.

Бабуня Орися – Паша Ємець

На сході, на землі Полтавській,
В однім маленькому селі
Жила сім'я там невеличка –
Я хочу описать її.

Три сонети – Всеволод Кулішов

1

Перед світанком спить земля,
Змовкають вітру буйні герці,
І затихають болі в серці,
І тягне холодом земля.

Зозуля – Всеволод Кулішов

Ти розбуди, зозуленько, мене,
Ще як туман вкриває стиглі роси,
Ще як з Дніпра і вітер не війне,
І не розчеше верб зважніли коси,
Коли і хто, розплівши сніп волось,
Відчувши щем солодкої знемоги,
Вночі назвав зозулею когось,
Зозулин цвіт роняючи під ноги?

Троянда – Всеволод Кулішов

На підвіконнику одна,
У вазі з чистого кришталю,
Цвіте троянда чарівна,
На клумбі зірвана без жалю.

Не дивися так сумно на мене – Світлана Яненко

Не дивися так сумно на мене,
Не дивися і серця не край.
Ти щоночі приходиш до мене
В ті хвилини, як квітне розмай.

Успіх – Світлана Яненко

В чому успіх кожної людини?
В чому успіх завтрашнього дня?
Успіх – значить радість щохвилини,
Успіх – світлий шлях до пізнання.

Брат – Любов Ольшевська

Він молодий, стрункий і кароокий,
Ще й чорні брови в нього напоказ –
Зрослись на переніссі ненароком,
Мов крила птаха, що злетять ураз.

Ти диви (із Джима Керролла) – Сава Чигирин

Maybe I’m Amazed – Jim Carroll (1969)

рреволюційна музика
на дикий спів
не налізає, гада
наче моя мрецька пика
на замацане свічадо
чим я його замастив

Чмо – Сава Чигирин

добре знаю автоматичне письмо
легко скину енергетичне ярмо
а сам я – чмо...

Викуп – Всеволод Кулішов

На траву, на врунь зелену
Опускався пил рудий –
По найкращу наречену
Сам поїхав молодий.

Дума про подвиг – Іван Жук

Пам’яті кременчужанина Кості Ємельяненка.

Сповідь

Це було чи виділось мені,
Чи вітри гінкі нагомоніли?
Матінка сиділа при вікні,
І слова, як листя, шелестіли:
– Де, синочку рідний, де ж ти? Де?
– Я далеко, мамо, в сорок третім.
Наді мною досі сніг мете.
Наді мною – снігові замети…

Уже відміряв серпень діловито… – Іван Калениченко

Уже відміряв серпень діловито
Останні метри літа і тепла,
Проміння сонця – ніби через сито –
Крізь прохололі хмари посила.

Вересень – Іван Калениченко

Все як учора: сонце угорі,
Зелений сад – тіль де-не-де жовтинка,
Лише дітей все більше у дворі,
Та вже пожухла в полі материнка.

Липень – Іван Калениченко

Липень… 

         Липи у повнім цвіту.
Пахощам місця 

         замало в повітрі.
Бджоли меди 

         золоті несуть,
Промені сонця – 

         як струни на вітрі…

Як помру я… – Олег Головко

Як помру я, скаже начальник
Під гудків тепловозних крик:
– Ми були з ним однополчани,
Не беріг він завзятих крил.

Село – Олег Головко

Є родовід у кожного села,
Як родовід у кожної людини.
І там, де мене мати нарекла,
Село моє – це символ Батьківщини.

Ой не заздріть ви дівчатам… – Олег Головко

Ой не заздріть ви дівчатам,
Що в поетів закохались,
Бо з натхнення в світі хату
Ще ніде не збудували.

Реквієм – Олег Головко

А до Вас я, ой матусю, вранці їхав до живої,
А приїхав – чорні двері відчинила вже труна.
Чорні верби нахилились над рясною сивиною
Чорні вишні позбігались,
Чорна плаче далина.

Чорнобиль – Олег Головко

Не з вибуху, що й досі не погас,
Що й досі крушить все живе в толоку,
Чорнобиль, браття, починався з нас,
З буремного сімнадцятого року.

Йоги – Олег Головко

Раз на посиденьках селюки
На старій колоді край дороги
Книжечку читали залюбки
Про чудних людей, що звуться йоги.

Сійся, родися! – Олег Головко

Хлібом не стане єдина зернина,
Одне джерело не зросте у Дніпро.
Там я щасливий, де Батьківщина,
Там я могутній, де мій народ.

Хто ми єси? – Олег Головко

Хто ми єси?
Зацьковані раби,
Що сім століть канали на колінах?
Чи діти суверенної доби,
Якими снила ненька Україна?

Кайман – Сава Чигирин

кайман упав у степу
оксана впала у степу
тигреня впало у степу
кожен папуга впав у степу
ОЦЕ ВОНИ ВПАЛИ

Коржі – Сава Чигирин

политі пухкі і пишні
близькі соціальні привабливі
материальні земні і кольором як земля
будь-хто має змогу вхопити їх зо дві жмені

Хай – Сава Чигирин

хай на них ґудзі
хай на них фудзі
хай на них ґедзі
хай на них дмитро бедзик

15 хвилин з життя товариша Сталіна – Сава Чигирин

   Товариш Сталін виступав по Всесоюзному радіо. З ним біля мікрофона були п’ятеро школярок молодших класів, відмінниці, щоби аплодувати й усміхатися. Коли товариш Сталін пішов, дівчатка лиш трохи знепритомніли, як доповів академік Виноградов.

Вечір – Іван Калениченко

За вершок сокорини
Сонце знов зачепилось,
Мов проколота куля,
До землі опустилось.

Кремінь чув… – Іван Калениченко

В моїм краю легенди не шукати,
Човни кладуть узори на Дніпрі…
«Кремен» здавен легендами багатий.
Одвічні зорі – свідками вгорі.

Батькам – Паша Ємець

Маленький син, і батько, й мати –
Маленька дружная сім’я.
З роботи батька зустрічати
Йде на поріг мале хлоп’я.

Мрії (Стою. Тут берег океану...) – Паша Ємець

Стою. Тут берег океану,
Могутні хвилі гонить він.
І віддаль, скільки оком гляну,
Не схоплює вже погляд мій.

Добро і зло (Відкинь усе живе і мертве...) – Паша Ємець

Відкинь усе живе і мертве,
І засукуй добре рукави,
І не жалій себе для жертви,
Хоч жертва й дорога бува.

Слава – Паша Ємець

О, ти славо, ти славо сліпуча,
Ти красива лише здалека;
О, ти владо, ти владо могуча,
Ти жорстока буваєш така.

Надія, Віра і Любов – Паша Ємець

Надія, Віра і Любов –
Три різні почування,
Вони повинні без вагань
Іти на призивання.

Стас – Андрій Біт

   Декілька днів збираю кабіну після звістки про смерть Стаса Змія. Хочу сказати декілька слів, чим він був для мене. Пишу про нього я не вперше і не востаннє, це зрозуміло. І не тільки я. Бо Стас – це явище. Хоч я трішки знав його особисто, навіть трішки подорожував з ним, але сказати, що я знав його як юдину, важко. Стас – це легенда, яку він сам про себе створив. Поставив собі той пам’ятник нерукотворний. Помаранчевий Елвіс Кременчука. Це була рок-зірка, до якої можна було доторкнутись, побувати в неї вдома. І люди звідусіль тягнулися до нього. «Апельсиновое Безобразие», «Помаранчеве Неподобство», «Orange Disgrace» – не влазило в жодну шухляду. Будь-яке місто, що зустрічало їхнє шоу – отримувало рішучого культурного ляпаса. Люди залишалися ошелешеними і задоволеними, а місцеві команди назавжди запам’ятовували цей день. Але ШОУ. Це шоу не таке, як зараз. Уявіть собі злиденні дев’яності. Не було, на чому навіть грати. Стас і був тим самим шоу, яке він із себе робив. Загадковий і містичний Стас Шаман Змія. Культ, який створився навколо нього. Помаранчевий Мерлін Менсон. Фрік, на якого тикали пальцем на вулицях ошелешені кременчужани.

Верби – Іван Калениченко

Верби, вербоньки зеленокосі,
Милі серцю, як ви живете?
Все життя йдете простоволосі
Й колисково, мрійно шумите.

Відшуміла весна у кронах… – Іван Калениченко

Відшуміла весна у кронах,
Спочиває на срібних росах,
І вистрілює сонце промені
На траву у гінких покосах.

Шпроти – Сава Чигирин

матроз сказав: "два ящики снарядних, більше ніт"
джонєк сказав: "такий подсрач!"
віталік сказав: "панотче я дивився мумію"
та гастон башляр цього не почув

Батьки-панки – Сава Чигирин

батьки-панки ведуть діти до школи
вчителі-панки пишуть на дошці своє no future
на їхніх тачпедах немає жодної літери цифри символу
життя без літер по чорно-білій клавіатурі

Равлики – Сава Чигирин

лірики буде доволі бо на обрії вже лірники
сиру буде досхочу такі здорові сирники
а ви босі пияні досі міські грибники
пильнуйте бо заповзуть на вас равлики

Ананас – Сава Чигирин

заборонено курити
динне лушпиння
кавунне шкуриння
томатне бадилля

Та стежина, яку не сходили… – Іван Калениченко

Та стежина, яку не сходили,
Що у мріях до щастя вела,
Де серця наші не долюбили, –
Сиротливо біжить до села.

Була весна, і сонце, і любов… – Іван Калениченко

Була весна, 

      і сонце, 

            і любов,
І радістю 

      світились 

            твої очі.
Земля зігрілась, 

      молоділа кров, –
Та сталось так, 

      неначе хто наврочив…

Кривенки – Григорій Івасенко

   Працюючи в Поділ-Біляках, я одного разу поїхав в Семенівку не через Грицаї, а через село Кривенки, яке здалеку і не побачиш. Притулилось воно до гори, потопаючи в садах, зелені. Мабуть, це про нього наш земляк-байкар Леонід Глібов писав: «Стоїть гора високая, а під горою гай. Зелений гай, густенький, неначе справді рай…»

Україні – Сергій Росик

До пісні твоєї я серцем прилину,
Хай вітер бентежний крилом обійма,
Зови мене сином своїм, Україно, –
І більшого щастя на світі нема.

Моя таємниця – Софія Сергієнко

Чи до мене прийде лихо,
А чи радість завітає,
З ними стрінуся я тихо
І ніхто про те не взнає.

Весільна – Софія Сергієнко

Літо-літечко, милеє,
Жито-житечко спілеє,
Колосись колосочками,
Радій, матінко, дочками!

Над селом весняним… – Іван Калениченко

Над селом весняним
Спалахи бузкові –
Квіти смутку весело розцвіли.
І зелена річка,
І луги казкові
В кучерявий сон мені увійшли.

Михнівські вітряки – Іван Калениченко

Пам’яті А. В. Головка

Стоять, як вежі, вітряки крилаті,
За цариною трактор торохтить.
Тебе, мій краю, ладен обійняти
Хоч на коротку, на єдину мить.

Біль – Софія Сергієнко

Чи біль в моєму тільки серці?
За нашу рідну Україну,
За срібну далеч, за озерця,
Які люблю я до загину.

Долоні подорожника – Іван Калениченко

Рослинко моя загадкова,
Відкрита і серцю люба, –
Дорогам – зелена обнова,
А ранам від тебе – згуба.

Діти – Іван Калениченко

Я люблю, когда в доме есть дети

И когда по ночам они плачут.

Ин. Анненский

Я люблю, коли в домі є діти

І коли вночі вони сміються.

М. Рильський

Тепла ніч полонила будинок,
Наче й спати вже дітям пора.
Розігралась, не мовкне родина –
Галасує моя дітвора.

Вітчизна – Паша Ємець

Зелений гай, широке поле,
Блакитне небо, блиск зірок…
Моїй душі таке все миле,
Мов чари пісні чи казок.

Синові – Іван Калениченко

Сідлай коня, укріплюй стремено,
Не розгубися, синку, у дорозі.
І важко буде, знаю, – все одно
Рушай вперед!
Не залишайсь в облозі!

Покинута хата – Григорій Івасенко

   Стоїть вона сиротливо на краю села. Одинока, оточена великим садом. Притулилась до гори, а справа протікає струмок-річечка, яка колись була повноводною річкою. І працював тут водяний млин.

Калина – Іван Калениченко

Посміхнулась до мене калина
Квітом білим як сніг.
У вікно моє пахощі линуть,
Небокрай заяснів.

Сухомлинський – Іван Калениченко

Водив дітей веселики стрічати,
Завеснений, розкрилений, увись.
А в серці неспокійним – рідна мати
І думи, що зі степом обнялись.

Пам’яті подруги (Минуло вже два довгих роки…) – Паша Ємець

Минуло вже два довгих роки,
Як Таня відійшла від нас,
Але і досі біль глибокий
В моїй душі ще не погас.

Пам’яті Тані Касперській – Паша Ємець

Все, що залишилось від Вас:
Труна. Ви в ній у вічнім сні.
Усміх на устах немов не згас.
Це все нагадує мені: