Жерміналь – Кость Герасименко

Бредуть над копрами задумані зорі.
І ніч на поверхні важка і зелена.
                              – Ти чуєш…
Ніхто з нас не вийде на гору.
Крізь верстви проноситься голос Етьєна.

Шлях донецький весь поріс димами… – Кость Герасименко

Шлях донецький весь поріс димами.
Ідемо і день, і два, і три,
I підводяться, як стяг, над нами,
Друже, сині і рвучкі вітри.

Хто допився? – Володимир Тищенко

У закусочній Лука
Хому запитався:
– Ти до чортиків, бува,
Ще не допивався?

Марево – Юрій Андрущенко

Ти мені усміхнена явилась,
Все така ж прекрасна, як була.
Недаремно серце моє билось,
Як мені ти руки простягла.

Кобеляки. Загальний вигляд

Сестри (Кобеляки)

ВІА «Краяни» (1982)

ВІА «Краяни» (1982)

Хати в Кременчуці

Молода пара (Зіньків)

Вересень, II – Кость Герасименко

Пливуть, пливуть далекі журавлі,
І сизий дим, і гуси волохаті,
І пар з великої безмежної землі,
І гарби, і дуби, і сон, і хати.

Казка про русалку – Любов Пічугіна

(Майже за Андерсеном)

…І покохала русалка принца,
Знайшла на суші сімейну пристань.
За нього ладна життя віддати.
– Вернись у море, – благає мати.

Жінки в національних строях (Зіньків) – Герман Рубінштейн

Родина в національних строях (Зіньків) – Герман Рубінштейн

Простіть мені, що я пишу про Вас… – Любов Пічугіна

Простіть мені, що я пишу про Вас.
Мою сміливість Ви мені пробачте.
Я долі дякую усякий раз,
Коли мені приходиться Вас бачить.

Хвилююся, зачувши твої кроки… – Любов Пічугіна

Хвилююся, зачувши твої кроки,
Твій добрий погляд радісно ловлю.
Все журавлями відлетіли роки,
А я тебе, як в юності, люблю.

Чечня (Чечня, Чечня, як жаль тебе…) – Паша Ємець

Чечня, Чечня, як жаль тебе,
Що гинуть твої люди,
Куди штовха тебе Москва
І що із того буде?

Чечня (Я поважаю ту Чечню…) – Паша Ємець

Я поважаю ту Чечню,
Маленьку та завзяту,
І одобряю боротьбу
За волю ту крилату.

Українська хата

Середня школа № 3 м. Гребінки (1967)

Карлівська середня школа № 1 (1949)

ВІА «Краяни» (1982)

Вересень, I – Кость Герасименко

Стернею білою, сухим сипучим вереском,
Де переліг, і вітер, і межа,
Встає над маревом уже сідого вересня
Густий і повнозвучний урожай.

Асині труднощі – Федір Гарін

Вася любить Асю,
Ася – Васю.
Перший кохання місяць!
Перші кохання пісні!
– Труднощів не боїшся?
– Ні.
– Навіки зі мною?
– Навіки.

Великий Ленін заповів – Михайло Тихий

О щастя наше довгождане,
Віками ти для трударів,
Як сон, ввижалось і спливало
В сльозах скорботних матерів.

Білий сніг – Володимир Губаренко

Білий сніг, білий сніг
Стеле ковдрою поріг.
Мов хмаринки – золоті сніжинки…
І дитячий сонцеясний сміх.

Сурмач комсомолії – Борис Олійник

   Павлові Усенку – 70

   Небагатьом поетам пощастило крокувати по життєвих дорогах в одному ритмі, не стишуючи, не сповільнюючи ходи – легко й молодечо. Бо що б там не казали, а роки все ж дають себе знати.
   А от Павло Усенко од перших віршів і до збірки «Над літами» ні разу не збився з темпу, взятого ще в далекому 1922 році. Доречно нагадати кілька фактів з біографії поета, оскільки вони – ключ до розуміння його творчості.

Ми дружбою сильні – Іван Різник

В сімнадцятім році буремнім
Росія на штурм піднялась.
І в славному Києві древнім
Жовтнева зоря зайнялась.

ВІА «Краяни» (1982)

Агіткультбригада (Велика Багачка, 1948)

Великобагачани на Російсько-японські війні (1905)

Біля виборчої дільниці (Велика Багачка, 1938)

Троїцька церква (Велика Багачка, 1932)

Випуск учнів Красногорівської сільськогосподарської школи

Передовики виробництва Великобагачанського району (1969)

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Велика Багачка)

Перша електромолотарка у Великій Багачці (1928)

Перші засновники товариств спільної обробки землі (ТСОЗ) у Великобагачанському районі (бл. 1929)

А доля знову завела до Вас… – Любов Пічугіна

…А доля знову завела до Вас.
Ми знов говорим, слухаю поради.
І вкотре мрію: обманіть, хоч раз,
Що ніби й Ви мені хоч трішки раді.

Ти давно вже пішла за межу… – Любов Ольшевська

Ти давно вже пішла за межу,
Де пітьма, причаївшись у тиші,
Вічний сон твій журливо колише.
Я ж земну тебе в серце ношу.

Колись ми хату батьківську білили… – Любов Ольшевська

Колись ми хату батьківську білили
Із мамою моєю навесні.
Наснаги додавали нам і сили
Прості й нехитрі мамині пісні.

Найсвятіше ім’я – Любов Ольшевська

Мою маму Марією звали.
Те ім’я – мов досвітня зоря,
Осяває років перевали,
Які мушу іще покорять.

Дід Матвій – Іван Калениченко

Розплющивсь ранок, глянув на село,
Проснулось рідне поле вдалині…
Життя в Матвія майже відбуло,
Та він радіє сонцю і весні.

У березні – Іван Калениченко

Закрила березневий світ зима,
Довкружжя ніби молоком облите.
Земля сумним пуховиком покрита,
В господаря до неї рук нема.

Дозвольте вам сказати кілька слів… – Віктор Баранов

Дозвольте вам сказати кілька слів
Про кілька наших незвичайних снів –
Таких сумних, як нільський алігатор,
Таких глибоких, наче сто снігів.

До українців – Віктор Баранов

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордиться, що ми – українці?

Це у нас – Олег Головко

Де зірки з небес упали
В синь дніпровських вод?
Де, як Байда, люльку палить
Нафтовий завод?
Де спішить на берег кожен
З вудкою в руці?
Це, хай буде вам відомо, –
У Кременчуці.

В зимову ніч весна мені наснилась… – Любов Пічугіна

В зимову ніч весна мені наснилась,
Очей твоїх глибока синява.
Немовби я, світанки в коси вплівши,
Ішла крізь ніч, як мавка лісова.

Очі – в очі… – Любов Пічугіна

Очі – в очі.
Одна лиш мить.
Знову зустріч ця
Заболить.
Теплим сяйвом
Війне з-під вій:
– Я не твій,
Я не твій,
Не смій.

Ще віднайду тебе… – Любов Пічугіна

Ще віднайду тебе
у заметілях днів,
Ще затривожать серце твої кроки,
Іще зупиним посивілі роки,
Ти лиш надію не згаси в мені.

Перші засновники товариств спільної обробки землі (ТСОЗ) у Великобагачанському районі (1929)

Перші учні нової школи у Великій Багачці (1936)

1-й загін курсантів Великобагачанської МТС (1936)

Першотравень у Великій Багачці (1930)

ФК «Колгоспник» (Велика Багачка; 1952)

Футбольна команда радгоспу «Багачанський» (1970-ті)

Будівля сільради в с. Супрунівка (після 1966)

Село Супрунівка (до 1917)

Бабині гроші – Мусій Кононенко

   Довідались москалі, що в однієї старої баби чимало є грошей. Довідались, та ніяк не можна було вкрасти. От і надумались два товариші. Купили кварту горілки, купили дві в’язки бубликів, пару оселедців, захопили гармонію з собою і приходять до баби.

Розквітай, радянський край! – Михайло Тихий

Квітнуть зорі рясно, рясно –
Сяє наш Радянський край.
Почуття в людей прекрасне:
Буде добрий урожай!

До комунізму ми йдемо – Ярослав Вечеренко

Якщо задуматись по праву
І запитати трударів:
– Хороші друзі, чим же славен
Сімдесят перший велет-рік?

Степовий малюнок – Петро Артеменко

Ніби море у полі густа ярина
Котить хвилі у далеч, де села.
Сіра пташка високо вгорі порина
І видзвонює пісню веселу.

Спів душі – Софія Сергієнко

Ой, пшениченька-пшениця
Хвилями немов лягає,
Колоситься й золотиться
Й наче пісеньку співає.

Ви моє сяйво – Софія Сергієнко

За все я вдячна тільки вам,
Мій дорогий і любий друже,
Що світ прекрасний, не байдужий…
Я вас нікому не віддам!

Спинись… – Софія Сергієнко

Ти мов відпливаєш все далі і далі
Від берега юності в тихі роки,
В серці твоєму ні краплі печалі,
Як в найтихішому плині ріки.

Другові юності – Любов Пічугіна

В село приїхала
я знову гостею.
Прямую тихо стежками косими.
Не хочуть ноги уже нести.
І раптом чую:
– Вас підвезти?

ВІА «Краяни» (1982)

ВІА «Краяни» (1982)

Руїни театру на вулиці Гагаріна (Кременчук, 1971)

Велика вода. Ревівка, зупинка «Поворот» (Кременчук, 1970)

У хвилини відчаю – Любов Пічугіна

То в вісімнадцять у принца вірять.
І, не дай боже, простити невірність.
………
Кого чекаєш ти, жінко?
Звідки?
Чого шукаєш в принишклих вікнах?
Уже забула, як дням радіти.
– А де наш тато? – питають діти.

У царя на чатах – Мусій Кононенко

   Стояв москаль у царя на чатах. Стоїть собі та думає: «І де б його грошей узять?» Думав, думав, коли зирк додолу, – аж лежить грудочка крейди. Взяв він ту крейду, повертів у руках, та й написав на стіні: «Розум єсть, та грошей нема». Аж ось іде цар. Зирк на стіну – прочитав, та й питає:
   – Хто це написав?
   – Я, Ваше величество, – признався москаль.
   – Взять його на гауптвахту! – приказав цар другим москалям.
   Москаля забрали. Цар прийшов до покою, подумав трохи, та й гукнув своїх прислужників. Прислужники входять.

Зустріч з «Авророю» – Михайло Гура

Ленінград,
   Набережна.
      Я.
Хвилювання.
   Гордість,
      Мовчання.
Вона,
   як колись,
      під стягом стоїть
на вічнім,
   єдинім причалі.

Партію славлю – Михайло Тихий

На порозі двадцятого віку
Сонце правди Ілліч засвітив.
В боротьбі проти рабського гніту
Рідну Партію нашу створив.

Коли цвіте сад – Петро Артеменко

Сад у цвіті довгі віти нахиля,
Простягає рученята немовля.
З яблунь падає посріблена роса,
Материнська заросилася коса.

У вересні було… – Іван Калениченко

У вересні було…
Осінні хмари розгойдали небо.
З’явилась ти – і сонця вже не треба –
Усе цвіло…

А сніг іде… – Іван Калениченко

А сніг іде,
               летить у душу…
І як тут бути,
               що робить?
Я розтопити
               сніг цей мушу,
Щоб не схолонути,
               любить.

Дніпро – Петро Залозний

Не реве, не шумить, –
Він притих, ніби спить,
Розгорнувся кругом, наче море.
І стоять понад ним,
Нашим батьком сідим,
Мов заснули, високії гори...

На новий 1917 рік – Мусій Кононенко

І знову новий рік іде,
І знову думка будить:
Куди він нас усіх веде?
Кого приспить? Кого розбудить?

Затужавіла синь на морозі… – Іван Калениченко

Затужавіла синь на морозі,
Заморгали зірки звіддаля –
Аж злітає відлуння в тривозі,
І натомлено диха земля.

Фонтан «Олені» (Кременчук, 1971)

Олімпійський чемпіон Володимир Кисельов на першотравневій демонстрації в Кременчуці (поч. 1980-х)

Міськвиконком Кременчуцької Ради народних депутатів (1971)

ВІА «Краяни» (бл. 1981–1982)

Біла музика – Іван Калениченко

Ой заграли білі коні –
Біло скрізь.
Сніговій на перегоні
Б’є до сліз.

Скаламутились дні… – Іван Калениченко

Скаламутились дні,
Враз дощами запнулося небо,
Заховалося сонце
У мокрий, із хмари, мішок.

Не проб’ється тепло,
І дерева зігнулись на вітрі.
Хижо осінь підкралась
У літо і в серце моє.

Микола Кущ – гітарист і клавішник ВІА «Сирена» (Полтава, 1976)

Виступ ВІА «Сирена» (Полтава, бл. 1976)

Вечір («Сховалось сонце за горою…») – Мусій Кононенко

Сховалось сонце за горою,
Туман легенький землю вкрив,
Шепоче вітер з осокою,
Гайок зелений потемнів.

Убитий солдат – Паша Ємець

Ішов жорстокий бій в Чечні.
Упав солдат на брук,
Солдат російської землі,
Безвусий молодик.

Ціна свободи – Паша Ємець

Чечня захотіла свободу здобуть
Й Росії дала ультиматум,
Росія Чечні не змогла це простить
Й послала солдат і гармати.

Христос Воскрес! – Паша Ємець

Яка велика це подія:
Христос Воскрес, Христос Воскрес!
І є велика в нас надія,
Що кращим стане мир увесь.

Виступ ВІА «Сирена» (Полтава, бл. 1976)

Виступ ВІА «Сирена» (Полтава, бл. 1976)

Північ (В широких сибірських просторах…) – Паша Ємець

В широких сибірських просторах,
Де часто гуляє буран,
Де люті, як звірі, морози,
І де без кінця океан.

Заповіт Ярослава Мудрого – Мусій Кононенко

Уміраючи князь Ярослав
Заповіт своїм дітям покинув,
Щоб Україна, край наш святий
У руках у синів не загинув.

У віночок пам’яті матері – Любов Ольшевська

Звичайна жінка: невисока,
Проста, розважлива в словах,
Високочола, кароока –
В моїй уяві мов жива.

Моліться матерям – Любов Ольшевська

Чи є на світі Бог, а чи нема…
Про це існують здавна протиріччя,
І той, хто очі до ікон здійма,
Не завжди свято вірить в силу вічну.

Репетиція ВІА «Сирена» в парку (Полтава, липень 1976)

ВІА «Сирена» в літньому театрі «Ювілейний» (Полтава, травень 1975)

Цитати з віршів Клавдії Теряник

Але я закликаю,
Щоб між нами з тобою
Не було заметілі,
Холодів і зими.
«Білий лебідь»

Цитати з віршів Івана Богаєвського

Де ти – там співають мелодію птиці,
І знов повертається літо в сади.
І падають зорі у чисті криниці,
Лишивши на небі яскраві сліди.
«Разом з тобою»

Мені тебе в житті не вистачає… – Клавдія Теряник

Мені тебе в житті не вистачає,
Хоч серце вже тебе не виглядає,
Хоч вже воно не плаче, не ридає,
Але мені тебе не вистачає.

Спасибі Партії, спасибі! – Михайло Тихий

Програму Партії читаєм,
І радість груді наповня:
Яку красу за виднокраєм
Розкрив нам зліт нового дня!

Чотири сторони світу – Борис Чіп

   Пахло землею, пахло чебрецем і воском… Руки матері, жовті, колись великі і міцні, а зараз висохлі й кістляві, лежали на грудях. Малому Йванкові було невтямки, чого це мама не встає, чого не хоче його приголубити? Чого в бабусі тремтять губи і падає з них безперервно: «Сиротиночка моя, сиротиночка…»?

Невже мій сон – це ти?.. – Наталія Дмітрієва

Невже мій сон – це ти?
Не хочу прокидатись.
У самоті не хочу залишатись.
Прошу, не йди…

Ностальгія – Любов Ольшевська

Рідний дім залишається в серці,

Як далеко від нього не йди.

Г. Чубач

Я так давно вже не була в селі –
Там, де колись ходили ноги босі
По сонцем обцілованій землі,
У тім дворі, де нині плаче осінь.

В зимову пору – Володимир Губаренко

Снігом поля застилає,
Ходить мороз недарма,
Ковдрою річку вкриває
Вже чародійка-зима.

Вже стоять дерева безсоромно голі… – Іван Калениченко

Вже стоять дерева
            безсоромно голі,
Доживає листя
            сонно на траві,
Зустріча людину
            перекотиполе,
А останні квіти –
            ледь живі.

Спливли канікули за літо… – Іван Калениченко

Спливли канікули за літо,
Знедолено жовтіє лист,
Стоїть берізонька над світом
В своєму кращому з намист.